Андрій з роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибак і брат ап.Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей!» (Матв. IV, 18-19).
Він займав друге місце серед апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб уздоровлювали всіляку недугу та неміч всіляку (Матв.Х, 1). В числі чотирьох учнів Господа Андрій удостоєний Його довір’я слухати пророцтво Його про майбутню долю Церкви і світу (Марк. ХІІІ, 3-5).
Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами, дав Андрію владу прощати гріхи (Іоан. ХХ, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії і Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі з Єрусалима.
Перша подорож була в Антіохію Сірійську, в Тіану, в Синоп. З Синопа Андрій Первозванний поїхав у Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезонт, звідти попрямував до Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи.
Після празника П’ятидесятниці св.ап. Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і побудови Церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сірійську, в Ефес, у Лаодикію, в Нікею, де апостол пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Далі попрямував до Нікомідії. Звідти відплив морем у Віфанське місто Халкидон, потім відвідав Іраклію і Амастриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія.
Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався до міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на празник Пасхи.
Із Єрусалима Андрій Первозванний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в Христову віру язичників і іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до осетин. Із Осетії рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), звідси морем дістався до землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавріди, відвідав Феодосію, а далі рушив до Херсонеса. Припускають, що далі апостол поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників ІІІ ст. Іполита і Оригена відомо, що первозванний апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець Нестор оповідає: «Бачите гори ці, сказав апостол своїм учням; на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував апостол, він поставив хрест і побудував храм Апостола Андрія Первозванного. Від гір Київських ап.Андрій дійшов до озера Ільменя. Повернувшись в Херсонес, св. Андрій знову відвідав Воспор, звідти переплив Понт і втретє побував в Синопі, де вже утвердилось християнство. Далі він відвідав Візантію. Там він рукоположив єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії Первозванний прибув у Фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув до віри Христової. Потім апостол утвердив віру християнську в Пелепонесі і в Ахайському місті Патрах. Тут начальник області, злий язичник Егей, побачивши, що багато язичників стали вірити в Христа і в тому числі його дружина, посадив апостола до в’язниці. Та в’язниця для апостола стала храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово апостола. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти, розп’яттям на Хресті. Оскільки хрест, на якому він був розп’ятий, мав форму літери Х, він називається хрестом ап.Андрія. Два дні тривали страждання Андрія, він же до самої смерті продовжував навчати людей, що юрмилися біля хреста. 30 листопада 70 року по Р.Х. апостол помер. Пресвітери і диякони Ахейські поховали святе тіло Первозванного й описали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглось до наших часів.
У 355 році по Р.Х. мощі Андрія Первозванного були перенесені в храм святих Апостолів, між гробницями св.Євангелиста Луки і св. Тимофія – учня ап.Петра.
Цар Константій, довідавшись від одного священика про мощі ап.Андрія і Луки, організував їх перенесення в храм св. Апостолів. Від часу перенесення мощів св.Ап. Андрія Первозванного пам'ять про нього почали святкувати 30 листопада ще урочистіше. В IV ст. св.отці Григорій Богослов, Іоанн Золотоуст, Прокл та інші прославляли Андрія Первозванного в своїх проповідях. У V ст. Анатолій Константинопольський, у VІІ – Андрій Єрусалимський, у VІІІ – Іоанн Дамаскін, Герман Константинопольський та інші написали багато хвалебних пісень, які й нині співають у православній церкві на честь святого Андрія Первозванного. 8 травня 1208 року, за часів хрестоносців, мощі Первозванного були перенесені до Італії в місто Амальфи. Голова Первозванного за імператора Царграда Константина перенесена в Рим, де і зараз знаходиться у Ватіканській базелиці св.ап. Петра.
Частину мощей святого було передано в Росію. У московському Успенському соборі зберігається кисть від правої руки його, яку приніс в благословіння царю Михайлу Федоровичу від вселенського патріарха Парфенія архімандрит Солунський Галактіон. Частина мощей була прислана як священний дар Святішому Синоду із Єрусалима, які нині зберігаються в срібному ковчезі в Синодальній палаті.
Велика прихильність стародавніх християн до ап. Андрія зберегла в переказах для нащадків зовнішній образ його: він був великого росту, трохи згорблений, ніс мав орлиний, очі мали благодатний вираз, брови, волосся і борода густі.
Так само, як західні християни з особливою вірою звертаються до ап. Петра, котрому вони приписують заснування Церкви Римської, східні християни з особливою любов’ю вшановують Андрія Первозванного, якій обійшов кордони Православної Церкви.
30 листопада в Константинополі патріарх служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху, Різдво Христове, на П’ятидесятницю і 30 листопада. Служить патріарх і 12 архієреїв.
В день пам’яті Андрія Первозванного Церква прославляє його: «Тебе, первозванного, знайшов Христос, як найкращого тайнослужителя, Андрію Славний, що повеління Його щиро по всьому світу проповідував, облітаючи, як на крилах, просвітив громади народів і сподобив нашу землю своїм завітанням і благовістям Христовим. Ублагай Господа, щоб подав нам велику ласку».
Тропар свята:
Як Первозванний з апостолів і як верховний брате, Владиці всіх, Андрію, молися, мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість.
Молитва до святого апостола Андрія Первозванного
Першозваний апостоле Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Церкви верховний вчителю, всехвальний Андрію! Славимо і величаємо апостольські труди твої. Приємно згадуємо твоє благословенне до нас пришестя. Прославляємо чесні страждання твої, які за Христа перетерпів ти. Прикладаємося до священних мощей твоїх. Вшановуємо святу пам'ять твою і віримо, що як живий Господь, так жива і душа твоя, і з Ним на віки на Небесах перебуваєш, де і нас з любові своєї не залишаєш. Бо ти возлюбив батьків наших, коли Духом Святим передбачив землі нашої до Христа навернення. Віруємо, що ти, бачачи у світлі Божому всі наші потреби, молиш Його за нас. Так віру цю нашу в храмі твоєму сповідуємо і Господа Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа молимо, щоб молитвами твоїми подав нам все, що необхідне для спасіння нас грішних. Щоб як ти відразу за голосом Господа залишив сіті та за Ним впевнено пішов, так і кожен з нас не свого собі шукав, але того, як ближнього підтримати, і про небесне покликання розмірковував. Маючи ж тебе, молитовника і заступника за нас, зміцняємось у надії. Бо молитвою твоєю можеш багато що зробити перед Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння, з Отцем і Святим Духом на віки віків. Амінь.
Використана література:
1.Короткі відомості про свята Православної Церкви.- УПЦ КП, 1992 р.
2.Молитви до святих на всяку життєву потребу.-Парафія свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП, м. Рівне, 2006 р.
