Серпень (4)
06 Святих мучеників - благовірних князів українських Бориса і Гліба
Автор AdministratorКнязі Борис і Гліб були синами св. Рівноапостольного князя Володимира і при святому хрещенні були названі Романом і Давидом. Борис княжив у Ростові, а Гліб у Муромі. Обидва своєю справедливістю, мудрістю і лагідністю здобули любов і повагу своїх підлеглих.
Св. Володимир, будучи вже похилого віку, не довіряв своїм старшим синам Святополку і Ярославу. Він викликав до себе Бориса і дав йому завдання виставити військо проти печенігів, що напали на Київську Русь. Не зустрівши ніде ворога, Борис повернувся назад і стояв близько річки Альти, коли одержав звістку про смерть батька. Дружина умовляла його йти на Київ і хотіла проголосити його Великим князем. Але молодий князь відмовився. Засмучений смертю свого батька, він утішився молитвою і не вживав ніяких заходів проти лихих дій старшого брата Святополка. Святополк, зайнявши престол у Києві, послав своїх вірних людей схопити князя. Вони віроломно увірвалися до намету князя Бориса, перебили охорону і пораненого князя привезли до Києва, до Святополка, котрий звелів своїм людям всадити меча в серце Борисове.
Тіло забитого князя було поховано у Вишгороді, в церкві св. Василя. Умертвивши Бориса, Святополк вирішив убити й князя Муромського Гліба і послав до нього гінця сказати, що батько хворий і хоче бачити його. Гліб повірив йому і поспішив д Києва. По дорозі, біля Смоленська, його зустрів гонець від Ярослава, який повідомив, що батько вже помер, Борис уже вбитий Святополком і що на нього також чигає смерть. Застереження Ярослава прийшло дуже пізно, зловмисники, послані братовбивцею, зарізали його, коли він молився за батька і брата. Тіло його було залишене на березі річки і прикрите хмизом. Лише через деякий час його було знайдено і поховано в Смоленську.
Через чотири роки після смерті братів Ярослав завдав нищівної поразки Святополку і, прогнавши його, зайняв великокняжеський престол у Києві. По закінченні війни він переніс тіло брата Гліба із Смоленська у Вишгород в церкву св. Василя і поклав поряд з тілом брата Бориса. Пізніше, коли ця церква згоріла, над гробницею обох князів відбувалися зцілення і були чудесні знамення. Ярослав побудував нову церкву і, відкривши гробницю своїх братів, знайшов нетлінні тіла святих мучеників, пам'ять яких свята Церква з тих пір святкує 24 липня (6 серпня за новим стилем), день загибелі святого князя Бориса. На місці старої церкви, яка стала непридатною, князь Ізяслав у 1072 році побудував нову церкву в пам'ять святих князів Бориса і Гліба. До неї були перенесені мощі святих страстотерпців. 2 травня (15 травня за нов.ст.) і з тих пір у цей день установлено святкувати перенесення святих мощей князів Бориса і Гліба. Вдруге переносили мощі за Володимира Мономаха 2 травня 1115 року в нову, побудовану ним церкву.
Тропар свята
Правдиві страстотерпці і істинні Євангелія Христового послухачі, доброчесний Романе з незлобливим Давидом, ви не спротивилися ворогові-братові, що вбив ваші тіла, а душ не міг діткнутися. Нехай, отже, плаче злий властолюбець, а ви, радіючи з ангельськими ликами, стоячи перед Святою Тройцею, моліться за вашу рідну землю, щоб вона від Бога ласку мала, і за спасіння синів її вірних.
Молитва до святих благовірних князів Бориса і Гліба
О двійня священна, брати чудові, мужі страстотерпні Борисе і Глібе, що від юності Христу вірою, чистотою та любов’ю послужили, і кров’ю вашою, як багряницею, прикрасилися і нині з Христом царюєте! Не забудьте і нас, що живемо на землі, але, як щирі заступники, вашим сильним заступництвом перед Христом Богом нас від усяких пасток невірства та нечистоти збережіть і всіх нас, що молимось, від усякої скорботи, злоби та несподіваної смерті визволіть. Угамуйте всяку ворожнечу та злобу, яка дією диявола від ближніх та іноплемінників виходить. Молимо вас, христолюбиві страстотерпні, допоможіть правителям нашим перемогти ворогів. Виблагайте у Все щедрого Владики всім нам прощення гріхів наших, однодумності та здоров’я, визволення від навали чужоземної, міжусобиці, хвороби та голоду. Зберігайте заступництвом вашим місто це (або село це) і всіх, що шанують пам'ять вашу на віки віків. Амінь.
Використана література:
1. Короткі відомості про свята Православної Церкви.- УПЦ КП, 1992 р.
2. Молитви до святих на всяку життєву потребу.-Парафія свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП, м. Рівне, 2006 р.
14 Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього (перший Спас), хрещення Руси-України
Автор Administrator(1 серпня ст.ст.- 14 серпня нов.ст.)
Як відомо, за царювання Костянтина Великого його мати, рівноапостольська цариця Єлена, дісталась до Єрусалима, щоб відшукати Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Вона його знайшла, і всі люди поклонялись Чесному Животворящому Хресту. Це свято Воздвиження, тобто піднесення Чесного Хреста, святкується 14 вересня (27 вересня за новим стилем).
Хрест Господній зцілював хворих людей. У Констатинополі, за усталеним обрядом, починаючи з 1 серпня (за ст. стилем) Чесний Хрест проносять міськими вулицями і площами для освячення міста й запобігання всіляким хворобам. Увечері перед 1 серпня готують хрест на святому престолі Софійської церкви, звідти потім виносять його для поклоніння народові і далі носять по місту до дня Успіння Богородиці. Цей обряд зберігається з іншим обрядом Грецької Церкви - освячення води в придворному Константинопольському храмі у перший день кожного місяця, крім січня, коли вода святиться 6-го числа, і вересня, коли святиться 14-го числа.
У народі перший день серпня називають першим днем Спаса; день Преображення Господнього, 6 серпня (19 серпня за нов. ст.)- другим днем Спаса; 16 день перенесення нерукотворного образа Господнього, - третім днем Спаса. Руські князі, як Константин Великий, у походи, на війну брали з собою ікони й Животворящий Хрест Господній.
Цього дня згадують хрещення України-Русі, що його проводив рівноапостольний князь Володимир у 988 році на Дніпрі.
Тропар свята.
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй громаду Твою.
В цей день вшановують сім святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в народі, "Маковея". В цей день ще святять квіти і мак. Люди приносять до церкви букети квітів та великі, достиглі головки маку. Після посвяти квіти й головки маку кладуть за образами.
Використана література:
Короткі відомості про свята Православної Церкви.- УПЦ КП, 1992 р.
Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу.
Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоанна і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини).
Коли Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з'явились, у славі небесній, два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: "Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі". Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос Бога Отця: "Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!"
Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: "Встаньте і не бійтесь". Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих.
(Див.: Мф. 17, 1-13; Мк. 9, 2-13; Лк. 9, 28-36).
Богослужіння в це свято має ту особливість, що після закінчення літургії благословляються й освячуються принесені віруючими у храм виноград та плоди дерев: яблука, груші, сливи тощо. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в цю пору дозрівав виноград, який власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як в суспільстві священному, все - від людини до рослини - повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
Тропар свята.
Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.
Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила не землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоанн Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов’ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Ії. Живучи в Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо. Одного разу, коли Пресвята Марія молилася на горі Елеонській, з'явився Їй архангел Гавриїл з райською фініковою гілкою у руках і сказав Їй радісну звістку, що через три дні скінчиться Її земне життя, і Господь візьме Її до Себе. Пресвята Богоматір невимовно зраділа цій звістці. Вона розповіла про неї названому сину Своєму, Іоаннові, і стала готуватися до Своєї кончини. Інших апостолів на той час не було в Єрусалимі, вони розійшлися по інших країнах проповідувати про Спасителя. Богоматір жадала попрощатися з ними, і ось Господь чудесним способом зібрав до Неї всіх апостолів, крім Фоми, перенісши їх Своєю всемогутньою силою. Біль пройняв їх, коли вони дізналися, для чого Бог зібрав їх: вони мали втратити спільну Матір свою. Але Божа Матір утішала їх, обіцяючи не залишити їх і всіх християн і після Своєї смерті, завжди молитися про них. Потім Вона усіх їх благословила.
У годину кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір; Сам Господь Ісус Христос, в оточенні ангелів, явився і прийняв Їх пречисту душу. Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у саду Гетсиманському, в печері, де спочивали тіла Її батьків і праведного Йосифа. Під час поховання сталося багато чудес. Від доторкання до гробу Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялись, і всяка хвороба зцілялася. Безліч людей супроводжували Її пречисте тіло. Юдейські священики і начальники намагалися розігнати це святе шестя, але Господь невидимо охороняв. Один юдейський священик, на ім’я Афоній, підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перекинути його. Але невидимий ангел відсік йому обидві руки. Афоній вражений таким страшним чудом, миттю розкаявся, і апостол Петро зцілив його.
Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Фома, який був відсутнім. Він дуже засмутився тим, що не попрощався з Божою Матір'ю, і всією душею жадав поклонитися Її пречистому тілу. Апостоли, зглянувшись над ним, вирішили піти і відвалити камінь від могильної печери, щоб дати йому можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Та коли відкрили печеру, то не знайшли в ній пресвятого Її тіла, а лише пелени. Здивовані апостоли повернулись усі разом у дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що стало з тілом Божої Матері. Увечері, після завершення трапези, під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись угору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави.
Божа Мати сказала апостолам: «Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом». Апостоли в радості вигукнули: «Пресвята Богородице, допомагай нам!»
Так Господь Ісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір; Він воскресив Її і взяв до Себе з пресвятим тілом Її і поставив Її вище за всіх ангелів Своїх.
(Стислий опис Успіння Божої Матері викладено на основі Св. Передання, яке свято зберігається православною Церквою).
Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці відзначається православною Церквою, як одне з великих свят, 28 серпня (новий стиль). До цього свята слід готуватися двотижневим постом ( з 14 серпня). Свято називається Успіням («засинанням»), тому що Божа Мати померла тихо, немовби заснула, а головне, називається так через коротке перебування Її тіла у гробі, бо через три дні Господь воскресив Її і возніс на небо.
Тропар свята
У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила, Богородице, перешла Ти до Життя, бо Ти – Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.