Князі Борис і Гліб були синами св. Рівноапостольного князя Володимира і при святому хрещенні були названі Романом і Давидом. Борис княжив у Ростові, а Гліб у Муромі. Обидва своєю справедливістю, мудрістю і лагідністю здобули любов і повагу своїх підлеглих.
Св. Володимир, будучи вже похилого віку, не довіряв своїм старшим синам Святополку і Ярославу. Він викликав до себе Бориса і дав йому завдання виставити військо проти печенігів, що напали на Київську Русь. Не зустрівши ніде ворога, Борис повернувся назад і стояв близько річки Альти, коли одержав звістку про смерть батька. Дружина умовляла його йти на Київ і хотіла проголосити його Великим князем. Але молодий князь відмовився. Засмучений смертю свого батька, він утішився молитвою і не вживав ніяких заходів проти лихих дій старшого брата Святополка. Святополк, зайнявши престол у Києві, послав своїх вірних людей схопити князя. Вони віроломно увірвалися до намету князя Бориса, перебили охорону і пораненого князя привезли до Києва, до Святополка, котрий звелів своїм людям всадити меча в серце Борисове.
Тіло забитого князя було поховано у Вишгороді, в церкві св. Василя. Умертвивши Бориса, Святополк вирішив убити й князя Муромського Гліба і послав до нього гінця сказати, що батько хворий і хоче бачити його. Гліб повірив йому і поспішив д Києва. По дорозі, біля Смоленська, його зустрів гонець від Ярослава, який повідомив, що батько вже помер, Борис уже вбитий Святополком і що на нього також чигає смерть. Застереження Ярослава прийшло дуже пізно, зловмисники, послані братовбивцею, зарізали його, коли він молився за батька і брата. Тіло його було залишене на березі річки і прикрите хмизом. Лише через деякий час його було знайдено і поховано в Смоленську.
Через чотири роки після смерті братів Ярослав завдав нищівної поразки Святополку і, прогнавши його, зайняв великокняжеський престол у Києві. По закінченні війни він переніс тіло брата Гліба із Смоленська у Вишгород в церкву св. Василя і поклав поряд з тілом брата Бориса. Пізніше, коли ця церква згоріла, над гробницею обох князів відбувалися зцілення і були чудесні знамення. Ярослав побудував нову церкву і, відкривши гробницю своїх братів, знайшов нетлінні тіла святих мучеників, пам'ять яких свята Церква з тих пір святкує 24 липня (6 серпня за новим стилем), день загибелі святого князя Бориса. На місці старої церкви, яка стала непридатною, князь Ізяслав у 1072 році побудував нову церкву в пам'ять святих князів Бориса і Гліба. До неї були перенесені мощі святих страстотерпців. 2 травня (15 травня за нов.ст.) і з тих пір у цей день установлено святкувати перенесення святих мощей князів Бориса і Гліба. Вдруге переносили мощі за Володимира Мономаха 2 травня 1115 року в нову, побудовану ним церкву.
Тропар свята
Правдиві страстотерпці і істинні Євангелія Христового послухачі, доброчесний Романе з незлобливим Давидом, ви не спротивилися ворогові-братові, що вбив ваші тіла, а душ не міг діткнутися. Нехай, отже, плаче злий властолюбець, а ви, радіючи з ангельськими ликами, стоячи перед Святою Тройцею, моліться за вашу рідну землю, щоб вона від Бога ласку мала, і за спасіння синів її вірних.
Молитва до святих благовірних князів Бориса і Гліба
О двійня священна, брати чудові, мужі страстотерпні Борисе і Глібе, що від юності Христу вірою, чистотою та любов’ю послужили, і кров’ю вашою, як багряницею, прикрасилися і нині з Христом царюєте! Не забудьте і нас, що живемо на землі, але, як щирі заступники, вашим сильним заступництвом перед Христом Богом нас від усяких пасток невірства та нечистоти збережіть і всіх нас, що молимось, від усякої скорботи, злоби та несподіваної смерті визволіть. Угамуйте всяку ворожнечу та злобу, яка дією диявола від ближніх та іноплемінників виходить. Молимо вас, христолюбиві страстотерпні, допоможіть правителям нашим перемогти ворогів. Виблагайте у Все щедрого Владики всім нам прощення гріхів наших, однодумності та здоров’я, визволення від навали чужоземної, міжусобиці, хвороби та голоду. Зберігайте заступництвом вашим місто це (або село це) і всіх, що шанують пам'ять вашу на віки віків. Амінь.
Використана література:
1. Короткі відомості про свята Православної Церкви.- УПЦ КП, 1992 р.
2. Молитви до святих на всяку життєву потребу.-Парафія свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП, м. Рівне, 2006 р.
