Перше відоме нам православне братство заснувалось 1453 року у Львові при храмі Успіння Божої Матері. Воно послужило взірцем для інших братств які постали в Галичі, Рогатині, Стриї, Комарні, Ярославі, Холмі, Луцьку та Києві.
Як приклад можна навести Луцьке Хрестовоздвиженське братств, про створення якого свідчать джерела, які сягають своїм корінням 1617 року. Засновниками братства було духовенство Луцьку через декілька років у братстві уже було вписано багато української шляхти. Першим ктитором братства бачимо ігумена Чернчицького Свято-Преображенського монастиря Герасима Микулича, в схимі Григорія. Через освітню, благодійницьку, місійну церковно-релігійну діяльність братство скріплювало християнську віру і Церкву. На кошти братства вибудувано братський храм Чесного Хреста, а 1624 року засновано при ньому братський спільножитний монастир. Від 1623 року Луцьке Хрестовоздвиженське братство має статут та ставропігію від Константинопольського патріарха.
З 1617 року діяла при братстві школа, побудована на зразок латинського колегіуму. Шкільний статут 1624 року мав дві частини: перша - права й обов'язки учнів греко-латино-словянської школи; друга -порядок функціонування школи, роль вчителя в ній. З останньої дізнаємось про предмети, які викладалися в братській школі: граматика, поезія, риторика, діалектика, арифметика, богословські науки, церковний спів та інші. Власне, це була програма тогочасних середніх освітніх закладів. Щоб активно здійснювати освітній процес, необхідно було мати достатню кількість підручників, книг у братській бібліотеці. Вони надходили з волинських друкарень, з Галичини. Луцьке хрестовоздвиженське братство також заснувало власну друкарню.
Важливою справою Луцького братства стало заснування притулку для немічних, хворих, сиріт і бездомних. Ними опікувались братчики як рідними. Усе це ставало великим прикладом християнської братської любові. Також слід наголосити, що опікуном Луцького Хрестовоздвиженського братства був великий митрополит Київський Петро Могила, а членами братства найвідоміші люди волинська: Гулевичі, Пузини, Кисилі та інші.
Окремою сторінкою діяльності братств в Україні, і зокрема, на Волині, є так звані “молодечі братства”, або як їх названо в грамоті єпископа Львівського Гедеона Балабана від 9 грудня 1606 р. “братство младечеське”. З благословення Київського митрополита Ісаї Копинського молодече братство св. Юрія постало в Луцьку при Чеснохресному братстві 1632 року.
“Наставлення книжне”, тобто освітня діяльність того часу посідала почесне місце в праці об’єднаних у молодечі братства юнаків і дівчат. Слід пам’ятати, що серед членів молодечих братств було багато учнів і випускників братських шкіл, утримуваних старшими братчиками. Молодечі братства на рівні зі старшими опікувались хворими, каліками, убогими, братськими бібліотеками, займались місійною діяльністю.
Також з документальних джерел дізнаємось, що молодечі церковні братства мали за опікунів духовних ще й представників братства старшого, але старші чесні мужі не повинні були брати влади й ктиторства над молодшими братчиками, але “…з батьківською любов’ю ходити на зібрання до молодечих братств, як до своїх любих дітей та передавати їм усе Богові угодне, добре й корисне для Церкви Божої”.
[Іван Власовський “Юнацькі церковні братства в старовину”, Церква і нарід. Кремянець, 1937]
[Ця інформація також розміщена на сторінках “Братського вісника”: http://kyivbratstvo.narod.ru]