У рамках видавничого проекту "Запізніле вороття" вийшли праці Івана Огієнка (митрополита Іларіона) присвячені дослідженню історії Української православної церкви: "Українське монашество", "Свята Почаївська Лавра", "Українська церква за час Руїни".

Такими творами автор прагнув показати всьому світові, що історія українського народу й історія Української церкви міцно злилася в одне нерозривне ціле. Більше того, як висловився сам дослідник, практично з XV століття православна церква в Україні стає головним суб'єктом і об'єктом української історії, бо за оборону її цілості й чистоти православ'я, її мови, обрядів, індивідуальності точилися й точиться справжня боротьба.

Книга "Українське монашество"- поцінування й аналіз одного із загадкових і досі непізнаних феноменів вітчизняної історії - чернецтва, роздумування про скороминуще і вічне, духовне і бездуховне, про справжні і фальшиві людські цінності, про проблеми вибору і обов'язку, які супроводжують людину протягом усього її земного життя.

І. Огієнко: "Заслуга монастирів у творенні української духовної культури безконечно велика - це вони, скромні українські монахи і монашки, Божі бджоли, створили нам усе те, що маємо найкращого в нашій духовній культурі і чим ми пишаємося тепер".

Монографія "Українська церква за час Руїни" присвячена дослідженню одного із найтрагічніших періодів української історії. Автор у своїй передмові зазначає: "Це найважливіша доба в житті нашого народу та церкви. Найважливіша, бо саме тоді вирішувалися історичні великої ваги справи, які сильно заважили на всій історії українського народу та його церкви. Відбувалися тоді події, найчорніші в нашій історії, чому і вся доба ця зветься трагічним словом Руїна. Відгомони цієї тяжкої доби - і то відгомони реальні - позостаються в нашому народі ще і тепер - і в його політичному стані, і в його духовному характері".