29 квітня 2012 року, у третю неділю після Воскресіння Христового, Православна Церква вшановує пам’ять Свв. Жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Соломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусанни та інших; праведних Йосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування в неділю 3-тю після Пасхи).

Мцц. Агапiї, Ірини i Хионiї (304). Мч. Леонiда i мцц. Харiєси, Нiки, Галини, Калiси, Нунехiї, Василiси, Феодори, Ірини та iнших (258).

Ільїнсько-Чернігівської (1658) і Тамбовської (1692) ікон Божої Матері.

Блгв. Тамари, цариці Грузинської (перехідне святкування в неділю 3-тю після Пасхи).

Напередодні, 28 квітня, у суботу ввечері, в кафедральному соборі Святої Тройці відслужилось Всенічне Бдіння, а в неділю – Божественна літургія.

Після літургії проповідь виголосив священик Ігор Бащій.

В день свята жінок-мироносиць  відслужили молебень.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

«Цей день, що сотворив його Господь возрадуймося і веселімося в нім» (Пс. 117:24)

Богом возлюблені брати і сестри!

Кінчилися скорботно-урочисті дні Страсного тижня, присвячені Церквою спогадам про останні дні земного життя Спасителя, Тайну вечерю, наругу над Ним, страждання, смерть на хресті і похорон, - Христос у гробі, плащаниця серед церкви. Кінчається благословенна субота і настає Великодня ніч. З яким трепетним чеканням проводять побожні православні християни останні години цієї священної і спасенної ночі із яким розчуленням чекають вонинаближення часу Великодньої Богослужби! Всі – і старий, і малий, і багатий, і бідний – з радістю поспішають до храму Божого. Від раннього дитинства й до глибокої старості така радість здатна оживотворяти душу віруючого християнина, відриваючи її від усього тлінного, суєтного і земного, усолоджуючи гіркоту людського життя та об’єднуючи навіть найжорстокіших ворогів союзом миру й любові. Яким дивним, неземним захопленням проймаються серця віруючих в славний день світозорного воскресіння Христа Спасителя! Ніяка радість громадська або народна не об’єднує так тісно людей, мирить їх між собою, як радість воскресіння Христового, ця спільна для всіх радість торжества добра над злом, життя над смертю.

Свята Православна Церква, бажаючи якнайглибше зобразити в нашій уяві і повніше розкрити для нас глибину спасенної події воскресіння Христа і радості віруючих, відзначає службу Великодня (Пасхи) особливими урочистими обрядами й священнодійствами. Великий цей день, світлий і радісний, Великий, бо цілком змінив історію людства, світлий, бо вніс світло в морок, що був у свідомості людей, а радість бо здіймає гніт з людської душі й окрилює її надією. Як немає для християнина події, радіснішої за воскресіння Христове, так нема свята, яке свята Церква наша святкувала б урочистіше, світліше й радісніше, ніж свято Великодня.

Опівночі з суботи на неділю священнослужителі в світлих ризах, з Хрестом, Св. Евангелією, іконами, свічками й хоругвами виходять з церкви і обходять її тричі навкруги зі співом: «Воскресіння Твоє Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити». Мимоволі побожні думки віруючих переносяться в глибину віків і бачать очима віри, як рано – вранці поспішають до гробу Христа жінки – мироносиці. Любов, віра й надія полум’ям горять в їхніх серцях; вони несуть пахощі, щоб у тузі сердечній намастити пречисте тіло Христа, Якому вони не встигли в п’ятницю, за звичаєм, віддати останню пошану підчас похорону. Церква й згадує цим хресним походом, як жінки – мироносиці поспішали з пахощами до гробу Спасителя.

Кому з побожних і щиро віруючих християн не хотілось би, хоч думкою, стати біля гробу Спасителя в ту хвилину, коли з гробу, як із світлого чертогу, виходить Переможець пекла і смерті – Христос! І ось Церква задовольняє це побожне бажання приводячи вірних до зачинених дверей храму. Процесія зупиняється. Священнослужителі підходять до дверей. Перед дверима храму священнослужитель благословляє початок Утрені і тричі співає: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував». Цей спів підхоплює хор і він лунає ще декілька хвилин, супроводжуючи виголоси священнослужителя: «Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його….» (Пс. 67). Неможливо передати словами той побожний трепет, ту духовну радість і той урочистий настрій, що охоплює і наповнює в ту хвилину душу кожного віруючого християнина! Всі радіють, всі, одним серцем і одними устами прославляють Христа, що воскрес.

Чому ж так могутньо діють на душі й серця християн ці слова: «Христос воскрес!»? Сила і могутність їх впливу в тому величезному значенні, яке для нас має подія воскресіння Христового, бо воно є завершенням нашого спасіння і печать нашої віри в Христа: Христос воскрес, і ми воскреснемо; Якщо Христос не воскрес, даремна віра наша, навчає апостол Павло.

«Христос воскрес!» - казали рано – вранці в цей день ангели жінкам – мироносицям, благо вістуючи їм про воскресіння Христа. «Христос воскрес!», - казали жінки – мироносиці апостолам, які плакали й ридали. Словами «Христос воскрес!», - пізніше вітали один одного апостоли, і перенеслося це радісне «Христос воскрес!» через апостольську проповідь по цілому світі, і нині повторює зі своїми дітьми наша Мати – Православна Церква. Радісне є це вітання, бо воскресіння Христове є торжество й основа нашої віри, торжество і основа нашої надії, торжество християнської любові і всього, що найдорожче й найсвятіше для нас.

Початок Ранньої (Утрені) перед церковними дверима символізує нам те, що мироносиці дістали вістку про воскресіння Христа біля дверей гробу. Осінивши тричі хрестом зачинені двері, Священнослужитель відчиняє їх і входить до храму, а за ним ідуть вірні. Чарівна картина: храм сяє вогнями, пахощі фіміаму наповнюють його, обличчя вірних сіяють. Від гробу засяяло, наше Сонце Правди, Христос Бог, і через воскресіння Христове полились потоки світла духовного по цілому світі. Зовнішнім виразом цієї істини і є те, що храм яскраво освітлений великою кількістю свічок. В цей урочистий і святий день на віруючих виливаються особливі дари благодаті Божої, і храми Божі наповнюються славою, як колись храм Соломона, а видимим виразом цього служить часте кадіння під час Утрені.

Православна Церква Ранню службу Великодню і Літургію перетворили на одну безперервну пісню, від початку і до кінця, повну урочистих і радісних мелодій. В цій пісні ми не чуємо гірких спогадів і скрухи про гріхи, як то буває в інші дні в церковних піснях. Тут всі і все закликається до духовної радості, до хвали, до подяки: і небо, і земля, і глибини землі, ніби Церква перестала вже бути воюючою, а стала торжествуючою на небесах, образ яких нам подається у відчинених Царських дверях, що стоятимуть відчиненими цілий тиждень, бо ж Христос Своїм воскресінням відчинив нам двері до Царства Небесного.

Зворушливим і повчальним моментом великодньої Утрені є «христосування» - взаємне цілування священнослужителів між собою із вірними, а також вірних між собою. Цей звичай давній і вказує нам на той щасливий час, коли небо і земля зіллються в єдиний світ, коли небесні ангели і мандрівники землі, ніби по довгій розлуці зустрінуться на новій землі, «де правда живе» (2 П. 3:13), в союзі миру Божого, коли люди всіх країн і віків зберуться разом перед лицем спільного Батька людей – Отця небесного, вітаючи один одного, і в мові своїй не знатимуть інших слів, крім слів братерства й любові. Христосування відбувається по співі стихири: «Воскресіння день, і просвітимось торжеством і один одного обіймімо. Скажімо: браття і тим, що ненавидять нас, простімо все воскресінням і так взиваймо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».

Радісно звучать слова із "Слова Івана Золотоустого», що читаються під час великодньої Утрені: «…..Увійдіть всі в радість Господа Свого… Багаті й убогі разом веселіться… нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу засяяло".

Радість наша в день воскресіння Христового – повна і чиста. Адже ж ми віримо, що ми викуплені пречистою кров’ю Сина Божого і примирені з Богом Його смертю і воскресінням і ми вже не є дітьми гніву Божого, а діти любові Божої, «Наслідники Божі і співнаслідники Христові» (Рим.8.17). Ми всі радіємо, бо Христос, «пекло полонив, Адама викликав, прокляття знищив, Еву звільнив, смерть умертвив і нас оживив» (з стиха на Утрені) і зробив нас братами і сестрами, щоб бути достойними світлої радості воскресіння Христового.

Пам’ятаймо всі, що ми «Нове створення у Христі» (2 Кор. 5:17), створені для добрих справ і тому, «як ми носили колись образ земного, будемо носити й образ небесного» (1. Кор. 15:49).   

В честь свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа розділяю Пасхальну радість дорогі брати і сестри з усіма Вами і закликаю всіх творити добрі справи для найбільшої нагороди від Воскресшого Ісуса Христа.

Закликаю в молитвах Боже благословення на всіх Вас.

Бажаю веселих св'ят.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!        ВОІСТИНО ВОСКРЕС!

З щирою любов'ю у  Христі

Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Григорій

Пасха Христова

2012 р.Б.

м.Запоріжжя