Це він сказав недаремно, тому що на цій землі, яка полита кров’ю, після служби політики провели мітинг. Ще б пак зібралося так багато людей, не потрібно було закликати, прийшли самі. І як завжди почали «поливати» один одного брудом, а ти простий люде ламай собі голову хто з них правий, хто добрий, а хто злий.
По неволі лізуть думки в голову, починаєш аналізувати, що з роками ідуть добрі і погані зміни у суспільстві, але минула історія українського народу залишається трагічною по сьогодення. Ми нічого з минулого не почерпнули. Ми переживаємо цю далеку подію 1651 року у двадцять першому столітті - зраду. Бо саме зрада загубила наших славних синів України. Не дивлячись на те, що минуло так багато століть, ми не змогли стати нацією, якою можна було пишатися.
Душа так і кричить: «Люди добрі, зупиніться, станьте в тиші на цьому полі политому козацькою кров’ю і прислухайтеся до козацьких голосів, які так віддано боролися за волю України!» Невже ви не можете відчути того болю, як відчув його Т.Г.Шевченко і вилив його у своєму вірші «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?» Знайте, на цьому полі немає місця політиці. Воно лише для щирої молитви, не розривайте цю святу землю на шматки, не руйнуйте спокій і тишу, а прийдіть, щоб тихо з щирою сльозою скласти молитву загиблим синам України.
11 червня 2006 року у Кафедральному соборі Святої Тройці – храмове свято. Численні прихожани, що переповнювали храм були захопленні величчю та красою святкового богослужіння.
За Божественною літургією Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Григорій рукоположив у сан священика диякона Романа Садового, вихованця Київської духовної семінарії. У своєму привітальному слові ново висвяченому душ пастирю владика Григорій побажав достойно нести по житті дар Святого Духа, який він отримав під час рукоположення. Також владика підкреслив велику важливість і відповідальність пастирського служіння. Бо якщо проста людина відповідає перед Богом переважно за свої вчинки, то священик повинен допомагати нести життєвий хрест всім прихожанам його церкви. Щоб соборно помолитися і привітати ново висвяченого о.Романа з хіротонією приїхали священики інших парафій області.
О. Роман Садовий народився 13.04.1983 р. на Тернопільщини. Після закінчення загальноосвітньої школи був прийнятим послушником, а згодом іподияконом у Владики Григорія, а в 2003 році вступив до Київської духовної семінарії. По Божому промислу 7.04.2006 р. рукоположений в сан диякона Архієпископом Запорізьким і Мелітопольським Григорієм.
22 квітня 2006 р. в с. Мар’янівка Приазовського району Запорізької області о 22 годині, перед Пасхальною утренею група монахів з Московського Патріархату у п’яному виді (за словами старости громади) розбила замок в церкві «Різдва Богородиці», яка належить громаді УПЦ КП. Мотивуючи тим, що у них є рішення господарського суду на звільнення цього приміщення, вони перешкодили провести Пасхальне богослужіння і освятити паски віруючим, які очікували весь піст на це велике свято.
В 1997 році рішенням міської ради приміщення сільського клубу (колишнього будинку священика) було безоплатно передане громаді УПЦ Київського Патріархату (статут зареєстрований за адресою с. Мар’янівка, вул.Шевченка, 3). В переданому приміщені зробили ремонт і облаштували все необхідне для звершення богослужінь. У 2003 році монахи УПЦ МП на чолі з рецидивістом Григоренком, поширюючи політичні наклепи про те, що УПЦ Київського Патріархату є «неблагодатною і неканонічною» вчинили напад на храм, розбили замки і самовільно захватили церкву. Однак релігійна громада відстояла справедливість, а ганебні загарбники були попереджені.
В 2005 році за допомогою голови сільської ради Сулименка Василя Васильовича, який є основним організатором міжконфесійний чвар, зареєстровано громаду УПЦ МП і їй було надано приміщення колишньої бібліотеки в центрі села.
Настоятель церкви «Різдва Богородиці» в 2003 році, після того, як відбулася спроба самовільного захвату церкви, подав заяву з проханням передати у власність будівлю церкви, але отримав відповідь, що дана споруда у книзі сільської ради не числиться. У 2006 році громада УПЦ МП засвідчившись довідкою в БТІ, секретно, нікого не попередивши, виробляють документ на право власності будинку колишнього клубу, який став за адресою вул. Шевченка13. В той же час, вони подають позов до господарського суду про виселення громади Київського Патріархату з приміщення церкви, яке було їй передане законно і де вже протягом дев’яти років правились богослужіння. Про цей позов не було повідомлено ні запорізьке єпархіальне управління Київського Патріархату, ні сільську громаду церкви. За рішенням господарського суду, у зв’язку з тим, що відповідач не з'явився на суд, винесено рішення про звільнення приміщення. Продержавши таємно рішення суду, поки не вийшов термін подання оскарження до апеляційного суду, «благодатні» монахи почали свої ганебні дії.
Керівництво Київського Патріархату в Запорізькій області розцінює це не як інше як політична акція проти Української Церкви і української держави в України з боку Москви. Ми надіємось, що суд винесе справедливе рішення та нагадає духовному керівництву Московського Патріархату, про підписаний в присутності президента України В. Ющенка меморандум про конфесійний мир та спокій. А виконавці цього ганебного вчинку понесуть справедливу відповідальність від Судді Правди Воскреслого Ісуса Христа.
