Середа, 31 грудня 2008 19:04

Архів новин 2008 року

Автор  Administrator
Оцінити
(0 голоси)

19 грудня в день пам’яті святого Миколая Чудотворця в Кафедральному Соборі Святої Тройці було як завжди велелюдно. Особливо тішилось серце бачачи присутнім на богослужінні десятки дітей які прийшли до собору разом з батьками щоб віддати хвалу їх покровителю, який завжди відвідує малечу.
Після закінчення богослужіння до присутніх з проповіддю звернувся керуючий єпархією Архиєпископ Григорій який розповівши про життя святого підкреслив важливість звичаїв творити добро в день пам’яті святого Миколая після чого було роздано всім присутнім святкові Миколайчики.
Тако ж цього дня на запрошення дирекції Новокатеринівської гімназії “Мрія” маленьких діток привітав священик Кафедрального Собору, було домовлено про подальші зустрічі священнослужителів з зазначеною гімназією.


Остерігайтеся лжепророків, які приходять  до вас в одежі овечій, а в середині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх.”  (Мтф. 7.15.)

„Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом , пітьму вважають світлом, і світло –пітьмою.” (Ісая 5.20.)

Ці слова з Біблії увіковічнились на пам’ятнику жертв Голодомору, який 26 листопада було освячено на території Кафедрального cобору Святої Тройці, в м. Запоріжжя. Православна Церква не може залишатися осторонь цих жахливих подій 1932-1933 рр., бо її основне завдання полягає у молитві за душі людей які були заморені голодом.

І тому відгукнувшись на пропозицію Пилипа Миколайовича Тараненка, який виступив основним меценатом будівництва цього пам’ятного знаку, на території собору постав дійсно величний монумент, який ще раз буде нагадувати людям які проходять повз нього задуматися над тим, що для безбожної влади є людина.

Розповідаючи про цю подію неможливо не згадати і про згаданого вище мецената, який у свої 95 років є живим свідком тих подій, крім того, його батько глухонімий селянин став жертвою цього звірства над людьми. Сам же Пилип Миколайович  опинившись в еміграції виступав неодноразово з закликами про висвітлення цих подій, ще у далекі радянські часи. Так, саме його старанням у 1988 р. у Лондоні в пам’ять 55-ччя цієї жахливої події ним було ініційовано спорудження пам’ятного знаку у далекій Англії. Крім того, він намагався словом донести до людей ці події працюючи над видавництвом книг, які нагадували б людям про Голодомор. З настанням часу коли  Україна отримала Незалежність Пилип Миколайович звертався неодноразово до керівництва Запорізької області з проханням увіковічнити пам’ять людей які загинули від голоду, однак відповіді не отримав. І повернувшись у свої дев'яносто років „помирати на рідну землю” – як зазначив сам меценат, він вирішив побудувати пам’ятник саме біля cобору.

І ось напередодні його ювілею, мрія побудувати пам’ятник на своїй, рідній землі – здійснилася. 26 листопада за участю губернатора Запорізької області представників міської адміністрації, громадських організацій, прихожан cобору Святої Тройці, Архиєпископ Запорізький і Мелітопольський Григорій з духовенством єпархії освятив пам’ятник та відслужив панахиду за спокій невинно заморених людей. Звертаючись до присутніх Владика наголосив на важливості молитви за цих людей та пам’ятати про ці звірства, щоб вони не повторились знову. Губернатор Запорізької області Старух Олександир Васильович в свою чергу звертаючись до присутніх наголосив на важливості встановлення імен жертв голодомору, щоби вони не були „безликою масою”. І на закінчення до всіх звернувся сам „винуватець” свята Пилип Миколайович Тараненко,  який розповів про факти голодомору свідком яких він став особисто.

Закінчився захід посадженням саджанців калини біля Кафедрального cобору Святої Тройці. Відтепер цей гранітний хрест який стоїть на постаменті з ілюстрацією цих подій та надписами на ньому буде закликати людей не проходити повз нього байдуже, а зупинитись та помолитись за душі людей які померли від голоду.

 


 

Кожне відкриття храму є важливою подією у житті як  прихожан храму, так і єпархії, оскільки з цього видно працю пастирів на ниві Христовій. Особливо ж важливою ця подія є для східних регіонів України, де до цього часу ще відчуваються справи радянської влади, щодо знищення духовності в Україні. Тому подія відкриття храму набуває тоді особливої ваги, коли  пригадати, що з 767 храмів в Запорізькій області у 70-х роках існувало лише 6 приходів. Тоді стає зрозумілим, що з кожним кроком у розбудові Церкви розбудовується  духовність і в цих краях.

 

Ось і 7 червня, в день пам’яті Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна в селі Долинське Запорізького благочиння було звершено освячення храму який названо на честь Святого Архистратига Михаїла.

Вранці собор священиків на чолі з обласним благочиним прот. Василем Калином зустріли при вході в храм  Високопреосвященішого Архиєпископа Запорізького і Мелітопольського Григорія. Настоятель храму свящ.Єлисей Міхненко, подав Владиці хрест і запросив очолити освячення храму та звершити першу літургію у ньому.

Після освячення престолу та храму, під спів архиєрейського хору Кафедрального собору м.Запоріжжя, розпочалась Божественна літургія на якій були присутні мешканці села Долинське та навколишніх сіл, а також голова сільської Ради – Фещук Богдан Михайлович з ініціативи якого і побудований цей храм, який став окрасою села.

Після закінчення літургії до молільників звернувся Владика Григорій, який привітав мешканців селища із цією подією. “ З відродженням у селі Церкви – відродиться і в ваших душах духовність, – зазначив владика, – приходьте, приходьте всі до цієї “душевної лікарні”, щоб отримати зцілення для ваших душ.” Архиєпископ Григорій наводячи приклади жертовності в Старому та Новому Завітах наголосив на важливості в наш час цієї чесноти, щоби люди здобуваючи матеріальне не забували про духовне.

Звертаючись вже безпосередньо до мецената цього храму, Владика зазначив, що ряд церковних нагород, яких був удостоєний жертводавець, – а це зокрема орден Святого Архистратига Михаїла, яким нагородив фундатора Святійший Патріарх Філарет під час свого візиту в Запорізьку Єпархію та нагороди Єпархіального рівня, – свідчать про ті добрі справи, які звершує ця людина на благо Церкви і цей, новозбудований храм є  підтвердженням цього. Богдан Михайлович дякуючи владиці за теплі слова, що прозвучали в його адресу зазначив, що саме з відродженням Церкви у селі відродиться і духовність села.

Закінчилося богослужіння молебнем та хресним ходом довкола новозбудованого храму.

Полишаючи село Долинське, душа була переповнена радістю, за це богоспасенне козацьке село, яке відтепер зустрічатиме всіх гостей золотими куполами, що височіють над селищем.


15 травня священнослужителями Української Православної Церкви Київського Патріархату було відслужено панахиду по жертвах репресій в Україні радянським режимом. Згідно постанови Президента України, Віктора Ющенка саме цей день оголошено, всеукраїнським днем пам’яті за жертвами комуністичного терору, лиха яке торкнулося, напевне, кожну сім’ю.

Обласний благочинний єпархії прот. Василь Калин, який очолив заупокійну молитву, звертаючись до людей, які зібралися біля пам’ятного знаку, наголосив на шляхові українського народу до Незалежності, який встелений численними людськими жертвами. Незважаючи на те, що за вікном було вже не Середньовіччя, а ХХ століття радянська влада продовжувала чинити брутальні лихоліття в Україні. “Ось це є яскравий приклад того, що стається з людиною коли вона відрікається від Бога і стає на шлях противлення Йому” – наголосив благочинний.

Також до присутніх звернувся заступник губернатора області Микола Фролов, який зазначив, що подібні заходи повинні проводитись регулярно оскільки є засобом патріотичного виховання нашої молоді. До присутніх також звернулась безпосередня жертва репресій сталінського режиму, каторжанка Норильських таборів Пелюх Любов Ігнатіївна та голова братства ОУН-УПА у Запорізькій області Калиняк Михайло Федорович.

Священнослужителям Київського Патріархату співслужив також священик Греко-Католицької Церкви. Також був присутній і представник від Римо-Католицького духовенства. Нажаль, і це вже стало традицією, цей захід, який закликає нас помолитися за душі невинно закатованих людей та консолідувати суспільство довкола цих страхіть, які творилися в Україні, для унеможливлення їх повторення був проігнорований представниками Української Православної Церкви Московського Патріархату, яка у своєму прагненні неспілкування з іншими конфесіями забуває про мільйони закатованих людських життів які потребують молитви.

Написати коментар

Будь ласка, заповніть всі поля, які позначені зірочкою (*).
Можна використовувати базовий HTML код.