Цікаво, що училище мало свою церкву. З 1875 року вона розташувалася в актовій залі , а 11 лютого 1876 року була освячена в ім'я святих Кирила і Мефодія. Церковним старостою було обрано купця Феоктиста Яковича Литягіна. З введенням у 1890 році обов'язкового для всіх середніх навчальних закладів військової гімнастики, у мелітопольському реальному училищі не виявилося вільного приміщення для занять по даному предмету. Тому, в 1892 році було побудоване окремо приміщення церкви, а актовий зал переобладнали для гімнастики. Проект для домової церкви, розрахований на 400 чоловік, склав місцевий архітектор А.Н. Аггенко. Будівництво церкви повинно було обійтися в 6 тисяч карбованців. Багато мешканців міста вносили пожертву на нову церкву, але коштів все одно не вистачало. Тоді міська дума виділила суму грошей і 26 березня 1891 року благочинний Хорошилов Г.У. освятив перший камінь будівництва церкви.
Після закриття церкви атеїстами, в її приміщенні розмістили спортзал Мелітопольського педуніверситета. Пізніше розташували верстати трафаретного друку. З часом це приміщення передали трикотажній фабриці, яка використовувала його як склад.
З цією церквою пов'язаний повчальний переказ. За радянських часів директор трикотажної фабрики Володимир Димарчук наказав зруйнувати вівтар і переробити покрівлю церкви. Розбивав вівтар головний механік. А незадовго Господь покарав їх обох - вони опинилися у в'язниці.
Будучи особистісно зрілою людиною і маючи життєві ідеали духовної цінності, теперішній директор фабрики Буряк Олег Миколайович захотів побачити церкву найкрасивішою у місті Мелітополі . Не зважаючи на великі труднощі, він став меценатом цієї великої божої справи. І його мрія здійснилася.
Священик отець Віктор Сеник народився в славному місті Мелітополі і був охрещений в церкві св. Кирила і Мефодія. Дивлячись на зруйновану церкву, його серце доброго Божого пастиря весь час страждало, а думки не покидали, як відновити церкву. З Божою допомогою він зареєстрував громаду під покровом святих Кирила і Мефодія, а згодом з радістю сповістив, що споруду передали Українській Православній Церкві Київського Патріархату.
У 2002 році по Божому промислу зустрілися два однодумці - отець Віктор та Олег Миколайович Буряк. Під час зустрічі виявилося що вони мають однакове бажання щодо відродження церкви. Отець Віктор на досягнутому не зупинився. Він збудував у м. Мелітополі ще одну церкву, де по Божому промислу відслужив службу Божу, прийняв святе причастя і спокійно відійшов в потойбічне життя. А закладені ним добрі справи увінчалися успіхом.
19 лютого 2011 року, у суботу, церква така, якою хотів її бачити Олег Миколайович Буряк, освячена мною, Архієпископом Запорізьким і Мелітопольським Григорієм. Після освячення була відслужена служба Божа. Після служби Божої, мецената Олега Миколайовича нагороджено патріаршою нагородою - орденом Юрія Переможця та прихожан нагороджено патріаршими грамотами.
Нехай Всевишній Господь благословить мешканців міста Мелітополя, щоби вони були взірцем християнської любові .
Миру, злагоди всім вам.
Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Григорій
