РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ГРИГОРІЯ

АРХИЄПИСКОПА ЗАПОРІЗЬКОГО І МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО

УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всьому українському народові.

Дорогі браття і сестри!

Христос Народився, Славімо Його!

Найбільшою радістю наповнилися серця людські в ту ніч, коли ангели сповістили про народження Ісуса Христа.

Чому ми називаємо цю радість найбільшою?

Тому, що після гріхопадіння наших прародичів Адама і Єви, люди народжувалися в первородних гріхах. Чекаючи смерті, їм страшно було доживати останні дні не маючи ніякої надії на спасіння.  Хоч Господь і посилав пророків після того, коли люди зрошували землю своїми сльозами і розкаювалися за гріхи. Вони чули слова, що прийде месія з небес, який спасе люд свій весь. Це було людям загадково. В нашому житті можна порівняти цих людей з тими, які ні в що не вірять, стверджуючи, що коли людина вмирає, тоді все закінчується. Ми бачимо як сівач кидає зерно в землю, зерно розтліває, а з нього виростає прекрасне стебло і дає нам пишний колос і в стократ дає нам зерна тоді, коли посівне зерно підготовлене, чисте, неушкоджене. Так і людина подібна зернам. Тіло із землі і йде в землю, а душа, якщо не ушкоджена гріхами, підготовлена розкаянням, очищена тілом і кров’ю Ісуса Христа – вона є безсмертна. Ми маємо яскраву відповідь – чому звістка від Ангелів про народження Ісуса Христа є найбільшою радістю. Чи є більша радість від спасіння і від надії на життя вічне? Людина завжди не спокійна загадковістю. Якщо Ісус Христос всемогучий, то чого він народився в убогій стаєнці, в яслах і сіно Йому, маленькому дитяткові, замінило розкішну перину.