Тільки старозавітні пророки пророкували, що прийде на землю месія, спасе весь світ від гріховної хвороби. Бог бачив, що людина безсильна у боротьбі з гріхом і з безмежної любові до свого творіння посилає на землю Єдинородного Сина, щоб через страждання, через страшні муки і смерть на хресті переміг гріховну хворобу, подолав смерть, і відкрив дорогу у вічну радість, у життя вічне! І так щорічно Різдво Христове нам нагадує історію нашого спасіння, нашого життя вічного, вічних блаженств. Для очищення гріхів Ісус Христос дав нам своє тіло і кров. Для лікування всяких недугів збудував для нас лікарню – Церкву святу.
Прийшла пора запитати самих себе, чого ще нам не вистачає для спасіння. Найперше запитаймо себе, чи ми спішимо поклонитися Дитятку Божому? Якщо спішимо, то з якими дарами? Якщо не спішимо, то через що? Чи ми читали заповіді Божі, ті, що нам приніс сам Ісус Христос? Якщо не читали, то через які причини, а якщо читали, то чому їх не виконуємо? Якщо церкву збудував нам Ісус Христос, то чому церква буває порожньою? Хто і що нас не пускає в церкву? Якщо наша душа повинна бути заповнена добротою, терпінням, правдою, любов’ю, а вона заповнена ненавистю, неправдою, лукавством, злобою, то хто її заповнив всім тим, що противне заповідям Божим? Відповідь коротка … Все, що робиться для знищення спасіння наших душ, робить Злий дух. Тут і з’являється відповідь, що нам не вистачає для спасіння. Нам не вистачає для спасіння: 1) Непохитної віри в Бога і в Його заповіді. 2) Безперестанно молитися і просити Божої допомоги, щоби нам спастися.
Дорогі Браття і Сестри!
У ці радісні та святкові дні я бажаю всім Божої допомоги, Божої єдності в молитві. Бажаю не розривати тіло Христове – Церкву Христову на частини, лише молитися спільно, благаючи миру, злагоди, добра для ближнього свого. Як найближче приймати до серця свого Божі слова: "Не суди - судимий не будеш". Наша справа, дітей Божих, – молитися, а Господь, Суддя правди, нас розсудить. За зло – покарає, за добро – нагородить. Хочеться мені пояснити всім, хто називає себе віруючою людиною і запалює свічку як жертву Богу. Саме перше, поки не загориться ваше серце справедливою любов’ю до ближнього свого, свічка, запалена вами, горітиме не як жертва Богу, а горітиме як огонь, що пожирає все неосвячене. Тому хочу всім побажати справжньої християнської любові до ближнього свого, до Бога, до неньки – України.
Бажаю всім веселих свят і Божого Благословення!
Нехай Мати Божа своїм омофором оберігає нас від усякого зла.
Христос народився!
Славімо Його!
З любов’ю у Христі Ісусі
Архієпископ Запорізький і
Мелітопольський Григорій
м. Запоріжжя
Різдво Христове
2010/2011 рр. Б.
